Історія участі в УПА Грабовської Євгенії Василівни
Грабовська Євгенія Василівна народилась 1929 року в селі Білокриниця Кременецького району Тернопільської області. Проживала в с. Нова Миколаївка. Освіта: 7-класів школи. В 1943-му році вступила в молодіжну ОУН, що в той час діяла в Новій Миколаївці. Мала псевдо "Русалка" та "Ромашка".
Організація допомагала повстанцям збираючи продукти, одяг, медикаменти та інше. "Русалка" була інформатором в командира боївки на псевдо "Соловей", а після його загибелі в підрайонного провідника ОУН "Максима". В квітні 1943- го року пані Євгенія була свідком нападу та спалення Смизького заводу повстанцями сотні "Черника". Після закінчення Другої світової війни деякий час працювала в Шепетинській школі, а з організацією колгоспу імені О. Матросова, що був в с. Нова Миколаївка працювала там. З жовтня 1948 по грудень 1949 року працювала секретарем сільської ради села Нова Миколаївка, допомагаючи повстанцям довідками, інформаціями та організацією постачання продуктів. Періодично зустрічалася та допомагала дружині районного провідника ОУН на псевдо "Міша" Олі Горошко (псевдо "Троянда"), яка по 1949 рік перебувала в селах південної Волині. За доносом жительки хутора Баї (імені не називаємо з етичних міркувань), яка була агентом МГБ та мала оперативну кличку "Оля", Грабовську Євгенію 9- го травня 1950 р. було заарештовано . Слідство вели старший лейтинант Васільєв, майор Кутіцин. А вже 4- го жовтня 1950- го року відбувся суд, який присудив заарештованій 10 років таборів. Покарання відбувала в таборах Караганди.
Була звільнена 27- го липня 1956 року по амністії та повернулася додому. З часом переїхала на проживання в селище Смига, де довгий час працювала комендантом місцевого гуртожитку Смизького ДОКу.
Нині пані Євгенія проживає в селищі Смига та в свої 92 роки є живою легендою нашого краю часів визвольного руху. На останок нашої зустрічі пані Євгенія сказала: "Я ні про що не шкодую та горда що боролася за Україну".
Інформацію надав Анатолій Василюк
