Описи історичних подій

Ці трагічні події відбулися 27 жовтня 1944 року в околицях села Миньківці Дубенського ( тоді Вербського) району. Група солдатів ВВ НКВД Вербського гарнізону проводили чекістсько-військову операцію в селах Тур'я, Онишківці, Миньківці, Берег. О 8.00 при прочісуванні с. Миньківці в чистому полі приблизно  700 метрів від села, за допомогою сексота, було виявлено дві криївки. З однієї криївки вийшов хлопець та на окрик "СТОЙ" кинувся до найближчого лісу, але був вбитий. Троє інших хлопців почувши стрілянину, вийшли з криївки, та також кинулися бігти до лісу, але також були побиті. Після цих подій, той же сексот завів більшовиків до найближчого хутора, що неподалік села Миньківці, де також була криївка. Криївка була в хаті під ліжком. В тій криївці перебували: Стецюк Омелько Гнатович та Стецюк Онуфрій Костянтинович, прості жителі того хутора. Їм запропонували вилізти і після відмови їх постріляли... Всі шість тіл побитих хлопців більшовики привезли під саме село Миньківці та кинули в рів. Нещодавно  я спілкувався з місцевим жителем с. Миньківці з 1936 р.н, який мені розповів про цю трагедію.Тіла та лиця вбитих були сколені багнетами... На фото: перший з загиблих,Сиротюк Харитон(дід Юрія Сиротюка,одного з очільників ВО"Свобода"), могили загиблих та документ з архіву СБУ про ту подію. Маємо надію, що в скорому часі буде встановлено з допомогою Юрія Сиротюка та жителів села Миньківці достойний пам'ятник родичам та односельцям,що віддали свої життя за Україну. Пам'ятаймо!

18 грудня 1945 року в урочищі Ковк, що неподалік села Видранка Дубенського району через зраду однієї жінки, більшовиками була виявлена криївка. Вона знаходилася неподалік від хати. Вхід в криївку був в хаті. Був ще запасний вихід на дворі. Хлопців здала одна жінка, що жила неподалік на ім'я Настаська. Більшовики оточили криївку та запропонували здатися. Повстанці викинули гранату та після вибуху кинулися в різні сторони. Терентій Тарарук біг в бік села Дворищі, де його скосила куля. Бронський, що був з с.Стара Носовиця був поранений в ноги та добитий прикладами. Панчук підірвав себе гранатою, а Лавренюк біг в бік с. Комарівка, але також був вбитий. Ці події бачив з вікна хати, що була неподалік та розповів Мельничук Володимир, 1934 року народження. Його брата Олексія більшовики змусили збирати побитих повстанців та кіньми везти в с. Верба. Через тиждень Настаська була знищена СБ. Її повісили в центрі села Студінка, повісивши на грудях табличку "Собаці собача смерть". Настаська була завербованим агентом під оперативним псевдонімом "Зірка". Загинули: Підрайонний провідник ОУН "Ігор, Хвиля" - Лавренюк Олександр - с. Стара Носовиця,  "Старий" -Тарарук Терентій - с.Студінка, "Дуб, Корень" - Панчук Петро - с. Студінка, "Нечай" - Рачинський Андрій - с.Стара Миколаївка.

Краєзнавець Анатолій Василюк натрапив на цікавий архівний документ, телефонограму написану заступником начальника РО МГБ майором Міловим. В ній йдеться про надзвичайну подію, що сталася 19 січня 1948 року, в селі Миньківці Дубенського району. П'яний дільничний уповноважений МВС Степаненко, поранив місцевого жителя Остапчука Лікера та був роззброєний місцевими жителями. По розповідях місцевих старожилів події відбувалися так: На свято Водохреща в місцевому клубі молодь села ставили виставу "Назар Стодоля". Молодий хлопчина Остапчук Лікер Мойсейович,1932 року народження, який брав участь в виставі вийшов в вишитій сорочці з клубу на вулицю. В цей час до клубу підійшов п'яний міліціонер та "уполномочений" РП. Страхов. Побачивши хлопця у вишиванці, міліціонер з пістолета вистрілив в нього, поранивши хлопця в бік.... На постріл з клубу вибігла молодь та забравши зброю в п'яного міліціонера Степаненка, дуже сильно його....побила. Цікаво, що після того як був побитий міліціонер ніхто з хлопців не був заарештований. Хлопчина після поранення вилікувався. Міліціонера Степаненка згодом було переведено до "праці" в інший район. Ось така історія коротенької телефонограми знайденої в архіві.

28 листопада 1947 року о 21.30 в селі Нова Миколаївка Дубенського (тоді Вербського) району загинув в бою з солдатами ВВ МГБ підрайонний провідник ОУН "Пшеничний, Кам'яний" - Гудзикевич Олексій, який народився 1925 року в селі Шепетин. Того дня, зранку п'ятеро повстанців зробили напад на контору торфорозробок, що знаходилася в селі Студянка. Вони роззброїли охорону підприємства та спалили приміщення, в приміщенні сільраді спалили документи та побили портрети радянських вождів. Після відходу хлопців про це було повідомлено в містечко Верба в РО МГБ. На місце нападу прибула чекістсько-військова група, очолювана ст.лтн. Васільєвим. Через своїх агентів більшовики отримали інформацію, що група повстанців розділившись на двоє попрямували на села Нова Миколаївка та Берег. Було організовано переслідування і група більшовиків в складі семи чоловік в селі Нова Миколаївка помітили двох повстанців, що забігли на подвір'я Погорілець Афанасія та Софії. Подвір'я більшовиками було оточено та відбувся бій. В цьому бою загинули двоє повстанців - Пшеничний"--Гудзикевич Олексій та "Яструб"-- Микола Федорук з села Студінка. Зі сторони більшовиків було поранено дільничного міліціонера Адамчука, який згодом помер.Також загинула 10 річна дочка Афанасія Женя, яка виглянула в вікно та була застрелена червоними. Підрайонний провідник ОУН "Пшеничний", був грозою для більшовиків та їх прислужників- сексотів. Відомий бій, коли 12 січня 1947 року "Пшеничний" з ще одним повстанцем в одній із хат в селі Шепетин були оточені мгбістами з Смизького гарнізону. Відбувся бій у результаті якого один повстанець загинув, а "Пшеничний" знищивши кількох солдат ВВ МГБ та заволодівши їхнім кулеметом вирвався з оточення. Зв'язковим в "Пшеничного" був житель села Стара Миколаївка, нині вже покійний Панасюк Тимофій Іванович "Сосна", який згодом був засуджений до 25 років таборів. На світлині зображено місце, де стояла хата Погорілець Афанасія і де відбувся бій. Світлина з загиблими повстанцями ілюстративна. Документи з архіву СБУ. Пам'ятаймо!

20 жовтня 1951 року в селі Стара Миколаївка, що в Дубенському (тоді Вербському) районі, загинув підрайонний провідник ОУН Вербського району "Максим" - Бронський Степан Остапович (народився в селі Стара Носовиця в 1929 році). В боївку "Максима" входили двоє жителів села Стара Миколаївка - Петровський Михайло "Місяць", Гаврилюк Олексій "Грім" та Ткачук Степан "Кузеренко" з с. Сапанівчик. Про перебіг засідки та бою в якому загинув "Максим", читаємо в звіті начальника РО МГБ. В 20.30 троє повстанців прийшли до одного з жителів села Стара Миколаївка. Агенти МГБ "Антон" та "Алексєєв" повідомили в с. Смигу про прихід повстанців, скориставшись радіоапаратом "Тривога". Чекістсько-військова група з 12 чоловік, очолювана молодшим лейтенантом Сємьоновим, які дислокувалися в с. Смига зробили засідку, (метрів за 40 від місця, де тепер стоїть пам'ятний знак загиблим односельчанам, на фото). В ході бою і загинув провідник, а повстанці знищивши кулеметника, єфрейтора Мочалова та поранили рядового Баженова (який згодом помер), відступили до лісу.

19 вересня 1949 року в селі Комарівка Вербського ( тепер Дубенського) району, боївкою підрайонного провідника ОУН "Солов'я" (Мацуга Микола з с. Нагоряни, 1924 - 1949 рр.) в клуні місцевої жительки Ткачук Зінаїди було знищено уповноваженого райкому партії Кондратюка. Кондратюк народився в 1900 році в с.Комарівка. Член ВКП(б). Проживав в м.Верба. В с.Комарівку приїхав забирати в людей хліб для держави. Після знищення Кондратюка, син Зінаїди Ткачук Степан пішов в підпілля. Світлина ілюстративна.

 

Сьогодні, виповнюється 70 років як в ніч з третього на четверте вересня 1950 року в селищі Смига сталося на мові тодішньої влади "чрезвичайноє проішествіє". Вісім підпільників, ймовірно з боївки підрайонного провідника ОУН "Максима"- (Бронський Степан Остапович з с. Стара Носовиця), зв'язавши сторожа магазину "Сільмаг", забрали товарів на суму 60-70 тисяч рублів. Наближалася зима і хлопці заготовляли продукти для подальшої боротьби. Цікавий той факт, що ні охорона заводу, ні дільничий, ні місцеві "стрибки" не наважилися напасти на хлопців. Дільничий закрився в будинку та на стук не виходив, так як і місцеві "стрибки". З цього архівного повідомлення маємо змогу дізнатися, що директором ДОКу тоді був Горшков,с торожем "Сільмагу"  Федорчук Федір, начальником охорони заводу  Романчук, а його заступником Фещук Степан, дільничним міліціонером Дурман, нач. відділу кадрів Вовченко. Фото з повстанцями ілюстративне. До речі, начальником Вербського РО МГБ тоді був майор Кутіцин, а його заступником підполковник Мілов, які в наступному році загинуть в бою з цією самою боївкою "Максима".

Цього літа виповнюється 68 років як через зраду загинув окружний референт СБ "Сірий", "Дмитро" (Петро Мосійчук).  Народився "Сірий" в 1923 році в с. Уїздці Мізоцького (тепер Здолбунівського) району Рівненської області. Був членом ОУН, та членом окружного проводу ОУН. Тереном його дій була Рівненська округа, зокрема він на початку 50-х перебував в таких селах як Смига, Голуби, Стара Миколаївка, Нова Миколаївка, Круки, де в нього був особистий зв'язковий Савелюк Григорій Володимирович (на фото в шинелі). Савелюк працював лісником в Смизькому лісництві та в 52 році був заарештований та засуджений на 25 років таборів, де й загинув під час Норильського повстання. Влітку 1952 року "Сірий" зі своїм охоронцем "Славком" зайшли в хату до своєї рідної тітки, яка проживала в Здолбунівському районі. Тітка вже була завербована МГБ. Вона налила хлопцям молока та "Сірий" випивши молоко наказав "Славкові" не пити, а певний час спостерігати за ним. Через кілька хвилин "Сірий" почав засинати. В молоко тітка підсипала препарат снодійної дії Нептун-47, який їй дали МГБісти. Тоді "Славко прийняв радикальне рішення, він вийняв пістолет та застрелив "Сірого", так як знав, що неподалік є засідка. Забравши в загиблого сумку з документами "Славко" врятувався втечею, про що згодом доповів окружному провіднику ОУН А. Маєвському "Уліяну". Так загинув один з останніх командирів підпілля на Волині. Пам'ятаймо! Документи, що на фото з архіву. Подяка за інформацію науковому співробітнику центру досліджень визвольного руху п. І. Марчуку.

В цей день,12 липня 1948 року, в лісовому масиві між селами Нова Миколаївка-Лішня-Стіжок, що на межі Шумського, Кременецького та Вербського (тепер Дубенського) районів, більшовиками була виявлена криївка Шумського районного проводу ОУН.