Пенсії

Дата: 02.09.2021 16:01
Кількість переглядів: 267

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:

Перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності й субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

 

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених Законом.

Введення другого рівня дозволить:

• урізноманітнити джерела одержання пенсії та забезпечити прийнятний її рівень;

• посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи;

• успадковувати кошти, обліковані на накопичувальному пенсійному рахунку, родичам померлої застрахованої особи;

• створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки.

 

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян,роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

- пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів.

- страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду.

- банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

 

 

 

 

 

Види пенсій

 


 

Пенсія за віком

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено наступні умови, виконання яких надає право на призначення пенсії за віком (відповідно до ст. 26 Закону):

- страховий стаж не менше 15 років;

- вік – після досягнення 60 років.

До досягнення 60-річного віку, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Згідно із Прикінцевими положеннями Закону до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

 

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника;

Пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Для призначення пенсії по І групі інвалідності, а також у період до 01.01.2016 року для призначення пенсії по ІІ групіінвалідності, в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом,  або на день звернення за пенсією необхідно мати від 1 року до 10 років страхового стажу (стаття 32 та пункт 4² Прикінцевих положень Закону 1058), а саме:

 

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 року включно — 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно — 6 років;

від 41 років до досягнення особою 43 років включно — 7 років;

від 44 року до досягнення особою 48 років включно — 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно — 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 року включно — 10 років;

 

Для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, а також починаючи з 01.01.2016 року для призначення пенсії по ІІ групі інвалідності, на день звернення за пенсією, або в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом (чи в якому настала смерть годувальника),  необхідно мати від 1 року до 14 років страхового стажу (статті 32, 36  та пункт 4² Прикінцевих положень Закону 1058), а саме:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно — 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно — 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно — 7 років;

від 38 року до досягнення особою 39 років включно — 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно — 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно — 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно — 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно — 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно — 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно — 14 років;

 

 

До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання  пенсіонера.

У разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї: працездатним, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, і непрацездатним, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом із померлим чи ні.

 

 

 

Особам з інвалідністю

 


 

За  Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  (далі - Закон) призначаються пенсії по інвалідності внаслідок:

  • загального захворювання;

  • каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства.

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32  цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Щоб пенсія по інвалідності була призначена від дня встановлення інвалідності, заяву на її призначення слід подати до управління Пенсійного фонду не пізніше трьох місяців із дня встановлення інвалідності.

Обов’язковою умовою для призначення таких пенсій за нормами закону, що вступив в дію з 1 жовтня 2011 року, є наявність страхового стажу від одного до 15 років – залежно від віку та групи інвалідності.

До 01.01.2016 року пенсії по інвалідності інвалідам І та ІІ групи призначались при умові наявності страхового стажу від 1-го до 10-ти років в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом.

З 01.01.2016 р.  умови наявності страхового стажу інвалідам І групи так і залишаються від 1 до 10 років:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 року включно — 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно — 6 років;

від 41 років до досягнення особою 43 років включно — 7 років;

від 44 року до досягнення особою 48 років включно — 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно — 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 року включно — 10 років.

Для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, а також починаючи з 01.01.2016 року для призначення пенсії по ІІ групі інвалідності, на день звернення за пенсією, або в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом (чи в якому настала смерть годувальника),  необхідно мати від 1 року до 14 років страхового стажу:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно — 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно — 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно — 7 років;

від 38 року до досягнення особою 39 років включно — 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно — 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно — 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно — 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно — 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно — 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно — 14 років;

Особи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку (незалежно від групи), мають право на пенсію по інвалідності за наявності 15 років страхового стажу.

Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

Залежно від групи пенсія по інвалідності призначається в таких розмірах:

Інвалідам І групи – 100 % пенсії за віком;

Інвалідам ІІ групи – 90 % пенсії за віком;

Інвалідам ІІІ групи – 50 % пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Непрацюючі інваліди ІІ групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 вищезгаданого закону, та інваліди ІІІ групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону, за наявності страхового стажу для чоловіків 35 років, а для жінок  - 30 років.

Якщо інвалід не має достатньої кількості страхового стажу, він може звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання із заявою про призначення допомоги за нормами Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».

До пенсії по інвалідності встановлюються надбавки (на догляд, на утриманців), підвищення, додаткові пенсії, пенсія за особливі заслуги перед Україною, якщо інвалід має на них право.

При цьому, якщо розмір пенсійної виплати інваліда з урахуванням надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії (за винятком пенсії за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, якої не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. З 1 січня поточного року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 1074 гривні.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що при зміні групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується із дня зміни групи інвалідності.

Якщо особа визнана інвалідом нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Якщо особа не з’явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з’явитися на повторний огляд.

Якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи інвалідом пропущено з поважних причин або при визнанні його знову інвалідом виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, із якого припинено виплату до дня повторного огляду, але не більше, ніж за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому якщо під час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії інваліду було припинено у зв’язку з відновленням здоров’я або якщо він не отримував пенсії внаслідок нез’явлення на повторний огляд без поважних причин, то при наступному визнанні його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п’яти років. Якщо строк більший, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Органи медико-соціальної експертизи зобов’язані повідомляти управління Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності та про нез’явлення цих осіб на зазначений огляд.

 

 

 

 

 

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам

Правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам визначено Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” та Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 р. № 261.

Перш за все слід відмітити, що державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам – це щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм вказаного Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам призначається і виплачується:

– громадянам України, які постійно проживають на території України;

– іноземцям та особам без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особам, що набули статусу біженця.

Право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі-соціальна допомога) мають особи, що одночасно відповідають таким умовам:

– чоловіки, які досягли 63 років, та жінки – 58 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або визнані інвалідами в установленому порядку;

– не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, та допомогу, що призначається відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”;

– є малозабезпеченими особами.

До малозабезпечених осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, належать особи, середньомісячний сукупний дохід яких за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, не перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність.

Особам, які одержують пенсію по інвалідності, державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства (чи мають право на їх призначення), за бажанням замість зазначених виплат може бути призначена соціальна допомога відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”.

Для визначення права на соціальну допомогу застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.

Соціальна допомога встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у такому розмірі:

– 100 відсотків – інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання “Мати-героїня”;

– 80 відсотків – інвалідам II групи;

– 60 відсотків – інвалідам III групи;

– 50 відсотків – священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менш як десяти років до введення в дію Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи;

– 30 відсотків – чоловікам, які досягли віку 63 років, жінкам – 58 років.

Для визначення розміру соціальної допомоги застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.

Соціальна допомога призначається управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі – органи праці та соціального захисту населення).

Для призначення соціальної допомоги особи повинні подати до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) такі документи:

– заяву за формою, затвердженою наказом Мінпраці, при пред’явленні паспорта, трудової книжки та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Єдиного державного реєстру фізичних осіб;

– декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, за формою, затвердженою наказом Мінпраці від 22 липня 2003 р. N 204;

– копію рішення про встановлення опіки (у разі визнання особи недієздатною);

– копію посвідчення біженця або тимчасової посвідки на постійне проживання;

– довідку про склад сім’ї, видана уповноваженим органом за місцем постійного проживання, у тому числі органом місцевого самоврядування.

Органи праці та соціального захисту населення у разі потреби додають до заяви витяг з акта огляду, одержаний ними від медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК).

Щодо дати, з якої призначається соціальна допомога, слід зазначити, що така допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

У разі коли звернення за соціальною допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення чоловіками 63 років, жінками – 58 років або встановлення інвалідності, допомога призначається відповідно з дня досягнення чоловіками 63 років, жінками – 58 років або визнання МСЕК осіб інвалідами.

Днем звернення за призначенням соціальної допомоги вважається день прийняття органом праці та соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.

У разі коли заява про призначення відповідної допомоги з усіма необхідними документами надсилається поштою, днем звернення вважається дата на поштовому штемпелі з місця відправлення заяви.

Соціальна допомога призначається довічно чоловікам, які досягли 63 років, і жінкам – 58 років, а інвалідам – на весь час інвалідності, встановленої МСЕК.

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь