Діти не відвідують заклад освіти – хто винен?
Згідно статті 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою. Відповідальність за виконання вказаної законодавчої норми покладається на батьків, що визначено ч.3 статті 150 Сімейного кодексу України «Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя».
За відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів поспіль із невідомих причин або без поважних причин, заклад освіти невідкладно зобов'язаний надати інформацію службі у справах дітей, а ті, за необхідності, – повідомити поліцію.
Слід зазначити, що поважною причиною для відсутності дитини в школі є хвороба, відпочинок із батьками або інші сімейні обставини. У такому випадку один із батьків зобов'язаний повідомити заклад освіти про те, що дитина буде відсутньою і надати письмову заяву.
Якщо дитина не відвідувала уроки з причини хвороби, зверталася до лікаря, то доказом поважної причини може стати медична довідка. Якщо ж такої немає – то потрібна заява від батька або матері про те, що у відповідний період дитина перебувала вдома під їхнім наглядом.
Однак якщо ж дитина пропускає заняття без поважної причини, то за Кодексом України про адміністративні правопорушення, «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Такі справи будуть розглядати на засіданнях суду. У перший раз суд може призначити попередження або штраф розміром від 850 гривень до 1700 гривень.
Якщо ситуація повториться, то батькам загрожує серйозний штраф розміром від 1700 гривень до 5100 гривень без урахування судового збору.
Зважаючи на вищенаведене, зрозуміло, що забезпечення відвідування навчальних занять та отримання загальної середньої освіти дітьми є обов’язком батьків, а не бажанням. Тільки власним належним вихованням та співпрацею із вчителями та суб’єктами соціальної роботи можна позбутися сумної статистики невідвідувань школи та покращити якість навчання дітей.
Батьки повинні розуміти, що освіта насамперед потрібна їхнім дітям. І чи знадобиться вона в майбутньому чи ні, це також вирішувати не батькам. Діти, підростаючи, починають дивитися на світ під іншим кутом, мають власні наміри і плани щодо влаштування подальшого життя. І нікому іншому не дано це передбачувати, а шкільні роки не повернеш, і освіта, здобута в школі, ніколи не стане зайвою.
