Пошук

До Дня пам’яток історії та культури України: сакральна архітектура Смизької громади

Дата: 18.04.2022 09:41
Кількість переглядів: 363

Дорогий читаче та любий земляче, сьогодні своє професійне свято відзначають працівники сфери охорони нерухомої культурної спадщини, які роблять усе для збереження пам'яток та видатних надбань культури, місць, які мають історичну цінність для людства. Свято спонукає нас до роздумів про фольклор, фольклор в архітектурі, який подібно українському рушнику, вишитими червоними та чорними нитками, ідентифікує нас від інших народів.

18 квітня – День пам’яток історії та культури України, припадає на Міжнародний день пам’яток та визначних місць. Свято встановлено на підтримку ініціативи вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам'яток історії та культури. На жаль, на території Смизької селищної територіальної громади не обліковуються об’єкти культурної спадщини, оскільки війни, що супроводжують нашу багатостраждальну українську землю впродовж віків, завжди вносять корективи. В певні часи окрасою нашого краю були дерев'яні церкви, збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти або громади села. Вони не виглядали як ошатні палаци Растреллі, вони могли бути далекими від шедеврів світової архітектури, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі та його безмежну любов до нас. Цеглинка за цеглинкою, руками кожного, від малого до великого, будувались дерев'яні храми – душа народу, а якщо дивитись в  загальномутак будувалась наша Україна.

 

За часів радянської влади був зруйнований дерев'яний Свято-Вознесенський храм у с. Шепетин, побудований у 1741 році на кошти прихожан та дерев'яна дзвіниця, зведена в 1876 році. Варто згадати і про трьохкупольний храм у с. Тур'я, присвячений Святій Трійці і побудований за кошти поміщика графа Станіслава  Груя у 1773 році, проте 1 січня 1800 року він згорів. Будучи наділеним щирою любов'ю до сакральної архітектури, граф побудував простору каплицю, до якої в подальшому прибудували вівтар та звершували богослужіння. На привеликий жаль, цьому храму також не судилось вистояти до нинішніх часів, його  розібрали австрійські вояки під час Першої світової війни для військових цілей.

Ще однією родзинкою Смизької громади могла б бути дерев'яна Різдво-Богородична церква у с. Миньківці, побудована на кошти поміщика Олександра Лисогорського та віруючих села у 1761 році. В церкві зберігався архів XVI-XVII століття. Під час війни 1914 року миньківчани були в біженцях, тому що село опинилось на самій лінії фронту, австрійське командування розібрало церкву на укріплення. За часів Польщі 1920-1939 року церкву відбудували знову, однак при радянській владі, зокрема у 1962 році, церкву закрили, а потім зруйнували.  

Подібна історія спіткала і Свято-Троїцький храм в с.Онишківці,споруджений у 1670 році. Храм був побудований у візантійському стилі, проте мав певні архітектурні вади, через щ обув закритий у 1881 році. Натомість жителі села побудували новий дерев'яний храм з дзвіницею, але і їй не судилось вистояти під час військових дій, таким чином австрійські вояки розібрали храм на облаштування бліндажів у 1914 році. В той час і зникла велика святиняікона Ієрусалимської Божої Матері.  

І роблячи висновки з вищесказаного, можна стверджувати, що якщо церква живе довго - то в неї складна біографія. 

Часи минали, народжувалось нове покоління, яке продовжувало розбудовувати, змінювати та вносити свій вклад у розвиток, вигляд населених пунктів нашої громади.  На території наших населених пунктів і досі стоять храми, що мають понад сторічну історію, і так:

Свято-Олексіївська церква у с.Буща. 1905 рік. Українські землі перебувають у складі російської та австрійської імперії, на території нашої держави селяни об’єднуються з метою завершення аграрної революції. Цей рік ввійде в історію як початок першої загальнонародної демократичної революції, котру традиційно називають першою російською революцією. А в цей же ж час, над струмками річки Тартачки, серед мальовничих полів, жителі села Буща, яке у ті часи мало статус хутора і належало до с. Мартинівка, на власні кошти будують дерев’яну церкву з дзвіницею (протягом 1905-1906 років). Церква і по нині зберегла свою автентичність, шатрові куполи храму та яскраво-блакитні стіни є окрасою села, про що неодноразово наголошують відвідувачі Смизької громади. Ще однією родзинкою  є Свято-Миколаївський храм у с.Студянка. Храм побудований у 1740 році, а в честь 2000-ліття Різдва Христового поставлена каплиця. Архітектурна перлина серед смизьких соснових лісів – дерев’яний Свято-Георгіївський храм з дзвіницею у с.Мартинівка (Круки), побудований у 1945 році в честь закінчення Великої Вітчизняної війни. Єдиною відмінністю храму за конструктивними елементами від вищезазначених є форма купола, нагадує шолом воїна. Варто пригадати і про Свято-Кирило-Мефодіївський храм у с.Берег, який за радянських часів згорів внаслідок громовиці у 1961 році. Занедбані руїни храму стояли до 1989 року, доки промислом Божим  прихожани взялися за реставраційно-відновлювальні роботи, за розписи стін храму фресками, і вже в 1990 році його освятили. Територію навколо храму обнесли мурованим парканом, а в 1997 році тут збудували ще й дзвіницю, на честь 2000-ліття Різдва Христового. Одна із побожних селянських сімей збудувала в селі каплицю.

Вищезазначені сакральні будівлі, як і більшість церков першої половини XX століття, характеризуються спрощенням традицій церковної архітектури та виробленням в умовах інших соціальних, економічних і політичних реалій нового типу сакральної споруди. Немає конкретного стилю, ані бароко, ані ренесансу, ані відродження… Всі храми побудовані за типовими проектами школи народного храмового будівництва Волині.

На завершення варто зауважити, що усі храми нашої громади увінчані золотими куполами, які являються символом вічності і Слави Небесної, та підкреслюють духовність нашого народу. Пам’ятаймо, що всі вищезгадані храми будувались нашими пращурами з метою об’єднання людей: від заходу до сходу, від півночі до півдня, що так актуально у цей непростий для нас час.

 

Допис підготувала: Юліана Віталіївна МАРЧУК, начальник відділу інфраструктури, архітектури, житлово-комунального господарства, енергозбереження та земельних відносин Смизької селищної ради


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь